Кожна людина хоче і намагається житті бути щасливою в земному. Господь створив людину такою, що вона прагне щастя і від колиски до гробу докладає багато зусиль, щоб відчути його, створив для того, щоб вона жила в раю і була щасливою. Але коли у світ ввійшов гріх, то саме він забрав від людей щастя, украв в них можливість постійно почуватися щасливими. І з того часу, щоб люди не робили, якими б багатими чи відомими не були, як би не працювали і не розкошували, досконалого щастя на землі вони отримати не можуть. Тому Господь словами «Шукайте найперше Царства Божого, а все інше вам додасться» (Мф. 6:33) вказує, що правдиве щастя, вічне і незмінне – у Царстві Божому, а всі земні задоволення можуть перемінитися на горе. Тож, дорогі у Христі брати і сестри, мета християн у земному житті здобути Царство Боже, домагатися його всіма своїми зусиллями. Ці слова застерігають людей не прив’язуватися до земних речей, бо неможливо одночасно служити Богові і мамоні. Не може людина любити однаково двох господарів, бо або одного більше полюбить і другим занехає, або навпаки. Тож ми повинні розуміти, що не можна одночасно служити Богові, взнавати себе християнами і служити Його ворогові й ворогові роду людському – дияволові, бо зраджуватимемо одного із них.
Що означає служити Богові? Цього часто не до кінця розуміють навіть люди, які вірять в Бога, відвідують храми, багато моляться. Здебільшого ми хочемо, щоб Господь служив нам, а не ми Йому: щоб Він виконував те, про що Його просимо, тоді ми Ним «задоволені», а якщо не отримуємо виконання прохань, то ображаємось на Нього. А правдиве служіння Богові – це життя у смиренні, любові й відданості Йому в усьому. Іов Многостраждальний говорив, що від Бога належить приймати не лише добро і те, що нам видається добрим, а й усе, що для Бога добре, хоча в наших очах виглядає інакше. Зі Святого Письма знаємо, що все тіло Іова було суцільним струпом і коли пси приходили лизати його рани, то він прославляв Господа. Тож служіння Богові – це цілковите підкорення Його волі, якою вона б для нас не здавалася тяжкою та невиносимою. Псалмоспівець Давид просив: «Господи, навчи мене творити волю Твою, бо Ти є Бог мій» (Пс. 142:10). І ми разом з ним повинні просити Господа, щоб Він навчив нас розуміти, що є Його волею та виконувати її.
Тож виконувати волю Божу – значить служити Йому! Зверніть увагу: відправи у храмі називають богослужінням, і це слово розшифровують, як «служіння Богові». Під час відправ Богові служить не лише священик, а всі присутні у церкві, хто молиться до Господа не з особистими проханнями, а величаючи Його. Один священик, щоправда католицький, сказав мені: «Як люди терплять, що ви служите дві години Утреню, а потім ще дві години Літургію? То так довго». Багато людей вважає, що немає потреби щодня відправляти богослужіння, достатньо одного недільного, і щиро запитують: «Навіщо утреня, навіщо стільки богослужінь, для чого?» Деякі люди осуджують, не розуміючи різниці між Літургією та Утренею. А преподобний Мойсей Оптинський пояснив: «На Утреню треба ходити тому, що під час Божественної Літургії за нас приноситься безкровна жертва Богові, а під час Утрені в жертву Богові ми приносимо себе, жертвуючи для Нього своїм спокоєм». Ось у чому різниця і якщо її не знати, то богослужіння для нас незрозуміле, а так під час Утрені ми постійно роздумуємо, що приносимо жертву Богові, бо треба було вранці встати, виконати господарські і сімейні обов’язки та прийти вчасно, а під Літургії всі наші помисли про те, що заради нашого спасіння приносить жертву Ісус Христос під час Євхаристії. Дорогі у Христі, мова не лише про Утреню, а й про Вечірню, акафісти, молебні та інші богослужіння, які об’єднані тим, що на них ми спільно величаємо Господа.
В сьогоднішньому Євангельському читанні ми чули слова Господа: «Не журіться прожиття своє, у що вам зодягнутися, що будете їсти та що будете пити» (Мф. 6:25). Багато людей в наші часи ставляться до цих слів скептично. Один чоловік мені чесно сказав: «Я не розумію цих слів. Адже якщо я не посаджу і не догляну город, то звідти матиму, що їсти? Тож все літо мушу працювати…» Так, звичайно, ніхто не говорить, щоб людина нічого не робила, чекаючи на манну небесну, адже хто працює, тому допомагає Бог. Але ми повинні зрозуміти, що наша праця нічого не вартуватиме, якщо на неї не буде Божого благословення. І цього літа ми переконалися: люди засадили свої городи, скільки на них напрацювалися, а зібрати не буде що. То скажіть, чого варті зусилля селянина, який тяжко працює, а Бог не благословляє? Нічого! Ось тому зрозумійте, що окрім того, що людина працює, на плоди її праці має бути благословення Боже.
А що таке провидіння Господнє і як воно стосується кожного з нас? У Святому Письмі наведено багато прикладів Божого провидіння. Згадаймо про 12-го сина патріарха Якова Йосифа Прекрасного, найулюбленішого сина у батька, через що брати, зненавидівши його, продали в єгипетську неволю. Здавалося б, брати перемогли, їхній замисел знищив найдорожче в серці батька, вивільнивши там місце для любові до них. А що творить Божий Промисл? Йосиф у Єгипті бувши рабом, стає другою людиною після фараона, і брати, які продали його, приходять саме до нього просити хліба, бо помирають з голоду. Що це було, як не Промисл Божий?
Або інший випадок. В єгипетській неволі у євреїв народжувалось особливо багато хлопчиків, і фараон видав наказ знищувати їх, залишаючи тільки дівчаток. Одна єврейка, народивши сина, не змогла вбити смерті і переховувала, але довго так тривати не могло, тож, надіючись на волю Божу, вона поклала дитя у кошик і пустила на воду, сподіваючись, що його знайде хтось із єгиптян. Так і сталося. Єгиптянка з дому фараона виховала дитя, назвавши Мойсеєм, що в перекладі означає «взятий з води». Вирісши, він став провідником євреїв та вивів народ з єгипетської неволі. Що це, як не Промисл Божий? А хто вберіг Давида від меча Саула, який переміг непереможного Голіафа? З наведених прикладів переконуємось, що упродовж періоду становлення християнства було багато випадків прояву Божого Промислу. Вистачає їх і в часи сьогодення, але ми не завжди визнаємо це. Кожна людина досягає чогось у власному житті завдяки своїй мудрості, талантам, а хтось - мозолистим рукам. Так, людина домоглася цього, але не сама, а з Божою допомогою. Тож завжди дякуймо Богові за свої досягнення й гарні плоди праці: «Господи, дякую Тобі за Твою безмежну любов!»
Приклад із життя. Жив кремезний чоловік коваль Михайло, якого, як біблійного героя, звали Самсоном. Не було йому рівного за силою ні в селі, ні в окрузі. Але якось один господар привіз на будову хати дуже велике каміння, яке не могли зрушити навіть кілька чоловіків, тож вирішили покликати Самсона. Той прийшов, легко підняв брилу, взяв собі на груди і поніс. Люди дивувалися, хоч і не раз переконувалися в його силі, хвалили його: «Ну, Самсоне, ти й маєш силу! Рівного тобі ми не знаємо!» А він сказав: «Так, я маю таку силу, що можу боротися з Богом». Усі принишкли, зніяковівши від тих слів, але ніхто не відповів йому, працювали далі. Раптом Самсон упав на землю, з його уст пішла піна і за мить він помер. Ось, дорогі у Христі, що таке сила від Бога і мудрість від Бога! Ми також ще пам’ятаємо тих мудрагелів, котрі переконували нас, що Бога немає, що священики дурять народ і тримають його у страху, котрі скидали хрести з церков і розбивали каплички, а закінчили своє життя у психіатричних лікарнях, позбавлені розуму та здорового глузду.
Тож маючи талант і досягаючи успіхів у праці, кар’єрі, творчості, пам’ятаймо, дорогі у Христі, що це дар від Бога і дякуймо Йому за це. Не хизуймося, не хвалімося, не приписуймо собі заслуг, а роздумаймо, що нашими руками, голосом чи розумом керує й діє Бог. Тому сьогоднішнє Євангельське читання повчає: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають в клуні, та ваш Отець Небесний їх годує. Чи ж ви не багато вартніші ви від них? Погляньте на лілеї польові, як зростають вони – не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон в своїй славі не одягався отак, як одна з них» (Мф. 6:26-29).
І нам у земному житті потрібно насамперед дбати про душу, Царство Небесне, а тоді вже – про земне. Бо як би ми своє тіло не годували, одягали та прикрашали, після смерті воно перетворюється на прах, що викликає огиду. Тому просить нас Господь: «Шукайте найперше Царства Божого, а все інше додасться» (Мф. 6:33). Якщо люди працюватимуть, уповаючи на Бога, взиватимуть до Нього у молитвах своїх, то відчуватимуть Його допомогу, коли передусім дбатимуть про Бога і творитимуть Його волю, то будуть щасливими і благословенними вже тут, на землі, а після закінчення цього життя здобудуть щастя вічне й досконале, що зветься блаженством. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар