Справжнє християнське життя може бути лише у того, хто має у своєму серці віру в Бога і старається жити цією вірою та своїми добрими справами виконувати волю Божу. Добрі справи - прояв нашої любові, а любов є основою всього християнського життя. "Бог є любов і хто перебуває в любові, той перебуває у Богові, і в нім Бог перебуває!" (1 Ін. 4:16). "Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне"(Ін. 3:16). Як Бог на ділі проявив свою любов до людей, так і ми, християни, повинні свою любов до Бога підтверджувати добрими справами. А та любов, що не супроводжується добрими справами не є правдивою, вона є любов'ю на словах. Ось чому Слово Боже говорить: "...віра без добрих діл мертва"(Як. 2:20). Сам Господь Ісус Христос сказав: "Не кожен хто каже до Мене: Господи, Господи! Увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю мого Отця, що на небі" (Мф. 7:21).Бог створив нас, людей за образом і подобою Своєю - дав нам розум, свобідну волю і безсмертну душу для того, щоб ми стали добрішими та щирішими і, удосконалюючись, успадкували вічне блаженне життя. Бог любить нас, Він дав нам право називати Його Отцем. Значить ми можемо вважати себе Його дітьми. Якщо дитина любить свого батька, то часто приходить до нього з розповіддями про себе, про свої помисли, свої почуття, говорить йому про свої радості й печалі, виявляє свою любов. Таке спілкування є приємним як для батька так і для дитини. Отож і ми, як діти Небесного Отця, так само маємо право звертатися до Нього в радості і печалі, розповідати Йому про Свої почуття та помисли, просити Його допомоги у важкі хвилини нашого земного життя. Адже життя людини на землі має глибокий зміст, велике призначення і високу мету. Кожній людині, щоб виконати своє призначення на землі й здобути вічне спасіння, необхідно перш за все, пізнати Істинного Бога, і жити з Ним у своєму серці. Життя наше повинно бути у Христі, бо Господь говорить: "Я - дорога, правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене" (Ін. 14:6). І саме тому ще Давид оспівував: " Господь - то мій Пастир, тому в недостатку не буду, - на пасовиськах зелених, оселить мене, на тихую воду мене запровадить" (Пс. 22:1-2). Та й Сам Господь говорить: "Я - Пастир Добрий! Пастир Добрий кладе життя власне за вівці" ( Ін. 10:11). З усіх тварин вівця - найполохливіша тварина. І тому пастухи, які випасають овець, опікуються своєю отарою невтомно і безпереривно. У давнину, зрештою і тепер, було небезпечно отару залишати саму, хижі звірі, які ховалися у скелях, міжгір'ях, чатували, щоб напасти на отару. Пастир пильнував свою отару, ризикуючи своїм життям. Старозавітній Яків, пасучи отару Лавана на пасовиськах Харану, так описував свою невтомну працю: "Бувало, що вдень з'їдала мене спека, а вночі холод, і сон тікав з моїх очей" (Бут. 31:40). А коли юний Давид пас отари свого батька, то йому приходилося відбивати здобич у лева чи ведмедя. Якщо пастир водить свою отару стрімкими стежками, через ліси та міжгір'я до порослих травою берегів, якщо цілими ночами самотньо пильнує її в горах, охороняючи від грабіжників та хижих вовків, ніжно піклується про хворих і немічних овечок, то його життя зливається з життям отари. Це сильно пов'язує його з отарою. Якою б великою отара не була, пастир знає кожну вівцю. Кожна з них має своє ім'я і відгукується на голос пастиря. Як земний пастух знає свої вівці, так і Божественний наш Пастир знає Свою отару, розсіяну по всьому світу. "А ви - Мої вівці, вівці Мого пасовиська, а Я - Бог ваш", - говорить ГосподьБог. "Я покликав тебе твоїм ім'ям, Мій ти! Я записав тебе на долонях Своїх" (Єз. 34:31, Іс. 43:1, 49:16). Господь Ісус Христос знає кожного з нас особисто і переймається нашими немочами. Він знає усіх нас по імені, знає наш дім, у якому мешкаємо, і чим зайняті. Ісус Христос настільки добре знає кожну душу, що заради тієї душі не пожалів Свого життя. Біль і горе кожного з нас торкається Його серця. Клич про допомогу сягає Його вух. Він прийшов, щоб пригорнути до Себе всіх людей. Він кличе нас: "Слідуйте за Мною!" Але багато людей відмовляються прийти. Господь знає і цих. Він знає також тих, хто радо приймає Його поклик і готовий віддатись Його пастирській опіці. Христос підкреслив: "Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідом вони йдуть" (Ін. 10:27). Пастир не примушує своїх овець іти за ним. Він не застосовує сили, не лякає їх, але йдучи попереду, кличе їх за собою. А вівці, знаючи його голос, йдуть на його заклик. Так само чинить і Пастир - Спаситель зі Своїми вівцями: Він не заставляє йти за Ним, Він прагне, щоб ми відгукнулися на Його голос "іди за Мною", Господь радіє, коли у серцях людей пробуджується любов, бо саме люблячих Своїх послідовників, наче овечок, приведе Добрий Пастир - Христос Спаситель в оселі Небесного Отця. Амінь.
Підготував протоієрей Миколай Гелетюк
