Неділя Сиропусна

«Для всього є свій час і година своя кожній справі під небом» (Екл. 3:1) – читаємо, дорогі у Христі, у старозавітного пророка Еклезіаста. Ці слова переживши віки, залишились актуальними і сьогодні, бо, направду, є час народжуватися і час помирати, час сіяти і час збирати урожай, час радіти і час сумувати.

Завтра починається Великий піст. Сьогодні ми зодягнемо наш храм в особливі облачення, а завтра Церква запропонує Своїм вірним тривалі великопісні відправи, що спонукають до жалю за вчинені гріхи, покаяння і покути. Цей час Бог вділяє для нашої духовної зміни – щоб ми задумалися над своїми вчинками, розкаялися в гріхах, очистилися, присвячуючи Богові більше часу.

Згідно зі Старим Завітом, кожен, хто належав до старозавітної Церкви, повинен був приносити десятину на храм. Ми ж повинні присвятити Богові хоча б десяту частину року, тобто 40 днів із 365-ти. Про піст говориться як у Старому, так і в Новому Завітах. 40 років - період своєрідного очищення після єгипетської неволі - тривала подорож євреїв до Землі обітованої. 40 днів постив Мойсей на горі Хорив перед тим, як прийняти Заповіді Божі. Господь наш Ісус Христос також постив 40 днів у пустелі після Свого Хрещення перед тим, як приступити до виконання Своєї Місії Спасителя людства. Ці місця, описані в Біблії переконують нас в тому, що піст необхідний для кожного віруючого християнина, особливо перед важливими подіями.

Яка мета посту? Передусім – це утримання, утримання не лише від надміру їжі, вживання м'яса та спиртних напоїв, а й від усіх гріхів, притаманних людській природі.

Піст – це період боротьби зі спокусами. Сьогоднішня неділя називається неділею Адамового вигнання, тож роздумаймо про першу людину, яка порушила єдину заповідь Божу. Господь наказав: «З усіх дерев, які є в раю, ви можете їсти, а з дерева пізнання добра і зла не їжте, бо в день своєї їди ви напевне помрете» (Бут. 2:16). Перші люди Адам і Єва, які насолоджувалися райським блаженством та віч-на-віч спілкувалися з Богом – адже ніхто більше з людей не мав такої можливості – через порушення цієї заборони, а також через намову диявола, що у вигляді змія спокусив жінку, а вже вона – чоловіка, були вигнані з Божого саду. Бог не лише вигнав перших грішників, котрі порушили Його заборону, а через них прирік весь рід людський на страждання і терпіння, на працю в поті лиця. Їхній гріх поклав печать прокляття на землю, бо сказав Господь: «Проклята через тебе земля і не буде родити вона» (Бут. 3:17). Це все сталося через те, що перші люди не встояли перед спокусою.

Спокуси, як говорив Господь Своїм апостолам, не можуть не прийти у світ, але горе тому, через кого вони прийдуть. Кожна людина, а особливо християни, мусять пройти в своєму житті через випробування та протистояти спокусам, які пропонує ворог роду людського.

Три види спокус випадає на долю кожної людини і, дай Боже, щоб вона завжди була переможцем диявола. Розглянемо їх через призму Святого Писання. В Євангелії від Матфія читаємо, як Ісус Христос – Бог-Син і досконала людина - після 40-денного посту в пустелі переміг три спокуси диявола.

Коли після тривалого посту Господь, як звичайна людина, зголоднів, перед Ним відразу з’явився диявол і запропонував: «Якщо Ти – Син Божий, зроби із цього каменя хліб» (Мф. 4:3). Тож, перша спокуса – спокуса плоті. Кожна людина у своєму земному житті мусить їсти, пити, одягатися і хоче ще дуже багато для потреб свого фізичного тіла. Але треба розрізняти, де є фізична необхідність, а де – спокуса диявола. Адже, дорогі у Христі, саме через спокуси тіла до наших сердець приходять інші гріхи, бо плоть, наситившись необхідним, вимагає щораз чогось більшого... Знаємо, наприклад, що коли поїмо надмір, то вже не можемо і не хочемо молитися, розслабляємося, ніжимося, дрімаємо, тобто відразу впадаємо у гріх лінивства. А лінивство – це один із смертних гріхів, що закриває двері до Царства Божого.

У житті преподобного Афанасія Великого був такий випадок. Він роздумував над словами Святого Писання, яке, до речі, ми слухали в Євангельському читанні минулої неділі Страшного Суду, про те, хто здобуде вічне блаженство, а хто - вічне прокляття. Святий, особливо перейнявшись цими словами, став молитися: «Господи, що треба для вічного блаженства, як мені жити, щоб здобути його?» І Господь дав йому об’явлення: Ангел привів преподобного уві сні до дверей Царства Божого.

Своє бачення преподобний описав так: «Ті двері були схожі до райських дверей у вівтарі. Коли я постав перед ними, то відчув, що вони наглухо закриті. Я почав взивати: «Господи, відкрий переді мною двері до Царства Божого!» Але почув голос: «Для лінивих Царство Боже закрите!»

Як можна побороти лінь? Тільки постом! Якщо людина буде їсти і пити та задовольняти свою плоть усім, що придумав диявол, то першим гріхом, який заволодіє її серцем, буде лінивство. Людині буде ліньки стати вранці на молитву, вона не матиме часу помолитися ввечері, знайде причину, щоб не піти в неділю до храму на Службу Божу і т. д. І все це закриває їй двері до Царства Божого.

Господь, коли в пустелі диявол запропонував Йому перетворити камінь на хліб, тобто втамувати природний голод, відповів: «Не хлібом єдиним буде жити людина, але Словом Божим» (Мф. 4:4). Це Слово Боже є тією поживою, необхідною для наших душ, якою ми можемо перемогти всі спокуси, які диявол надсилає нам через плоть.

Наступна спокуса, через яку переходять майже всі люди, - це слава. Цю спокусу також переміг Ісус Христос, коли диявол випробовував Його: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо написано: «Він ангелам своїм звелить і вони на руках Його понесуть і нога Твоя не спіткнеться об камінь» (Мф. 4:6). Зауважте, що сатана, спокушуючи, посилається на Святе Писання.

Спокуса славою у нинішні часи є настільки великою, що далеко не кожна людина може встояти перед нею. Буквально з дитячого садка проводяться різноманітні конкурси красунь, кмітливих, ерудитів, співаків, танцюристів, талантів. З екранів телевізора постійно звучить: «Стань першим!» Скрізь і всюди людині пропонують відчути смак перемоги і слави, своєї вищості над іншими людьми. Та всі не можуть бути першими, хоч нормальне бажання чогось досягти в житті не є злом. Але бажання бути найкращим і перемогти за будь-яку ціну, яке розпалює в серцях багатьох ворог роду людського, часто призводить до необдуманих вчинків та смертного гріха – гордості. Горда людина визнає тільки себе, зневажаючи інших. Тільки вона та її ім’я повинно прославляти завжди і скрізь. Ісус Христос переміг цю спокусу, відповівши коротко: «Не спокушай Господа Бога твого» (Мф. 4:7).

Якщо ми усвідомимо, що вся слава належить тільки Богові, якщо славитимемо Його Ім’я своїм життям і вчинками, серцем, душею та устами, то переможемо спокусу славою.

Ще однією спокусою, яку перетерпів Господь від ворога роду людського, котрого Він переміг, була спокуса владою. Диявол показав Ісусові всі царства землі, мовивши: «Якщо Ти впадеш і поклонишся мені, я віддам Тобі всі ці царства» (Мф. 4:9). У земному житті багато людей також прагнуть влади. Часто це прагнення засліплює настільки, що вони, досягнувши найменшої посади, вважають себе всесильними. Отож, як бачимо у повсякденному житті влада змінює людину.

Пригадую, що коли у нас в селі були міжконфесійні непорозуміння, і я звернувся за допомогою до нашого парафіянина, депутата всього-на-всього сільської ради, він зверхньо мені відповів, що не буде допомагати Церкві. Ось що може навіть маленька влада! А якби така людина стала народним депутатом?.. Часто хтось ніяк не може отримати владу, хоча здається, що він міг би зробити багато чого доброго. Але Господь, як серцевидець знає, що коли таку людину допустити до влади, то вона зробила б більше зла, ніж добра і не лише людям, а й своїй душі. Рідко трапляється, що досягнувши влади, людина розуміє, що вона дана їй Богом і використовує її для служіння Господеві та людям. Спокуса влади дуже небезпечна. Ворог роду людського на свою пропозицію почув від Ісуса Христа різку відповідь: «Відійди від Мене, сатано!» (Мф. 4:10)

Спокуси в земному житті можна перемогти тільки постом, молитвою і Словом Божим. Ми переможемо їх, якщо духовно боротимемось, і допомагатиме нам у цьому Сам Господь.

Запорукою доброго посту є всепрощення. Господь навчав, що «якщо не будете прощати своїм ближнім, то й Отець ваш Небесний не простить прогріхів ваших» (Мф. 6:15). Тому ми повинні постійно пам’ятати, що Господь простить нам гріхи наші лише тоді, коли ми прощатимемо іншим. Наше спасіння і духовне життя не відірване від цього світу, воно залежить від того, що ми робимо, як живемо, як поводимося з ближніми, як ставимось до тих, хто підвладний нам і хто має владу над нами; як ставимось до найближчих та найрідніших, котрі першими чують від нас добрі чи погані слова, можуть бути покарані нами чи отримати наше благословення. Нам треба зрозуміти: яким є наше ставлення до людей, таким буде ставлення Господа до нас. Якщо ми чинитимемо правильно, то отримаємо від Нього всепрощення.

Нічого не варта людина, котра, дотримуючись законів Божих, не усвідомлює, заради кого і чого це робить. Господь осуджує гордих фарисеїв, які вважають себе вищими від інших, та законників, які ретельно дотримуються законів, але не мають смиренних і зворушених сердець.

Піст – це не лише дотримання закону, а час, упродовж якого наші серця повинні стати зворушеними і смиренними перед Владикою, Який, створивши нас і давши життя та всі блага, хоче, щоб ми своїми чистими душами увійшли у Його Царство.

Тож хай всемилостивий Господь дозволить нам сьогодні попросити прощення один в одного і достойно розпочати та закінчити час Великого посту, який принесе користь для наших душ і подарує радість серцям віруючих в день світлого Воскресіння Христового. Амінь.