Другого дня Зелених свят Церква Христова вшановує третю іпостась Святої Тройці – Духа Святого. Як проявляється сила і дія Святого Духа? На сторінках Святого Писання є багато розповідей про це.
У першій книзі Біблії написано, що коли Бог створював видимий і невидимий світ, то у творінні брали участь три іпостасі: Бог-Отець творив світ Словом, Своєю другою іпостассю, «І Дух Божий ширяв над поверхнею землі» (Бут. 1:2), тобто те, що створив Бог-Отець Словом, Дух Святий животворив до життя.
Святий Дух розмовляв устами старозавітних пророків, попередньо просвітивши їхній розум і серця та подарувавши дар мудрості. Вони передвіщали прихід у світ Месії Христа, другої іпостасі Пресвятої Тройці.
Дух Святий видимо у вигляді голуба явився над рікою Йордан, коли Ісус Христос приймав хрещення. Ці та багато інших місць зі Святого Писання засвідчують, що Дух Святий – це Бог, що де Святий Дух хоче, там і перебуває, що Духом Святим людина не може керувати, бо це він є керманичем її життя.
Часто люди, коли йдеться про спасіння душі, легковажать і ставляться до цієї справи скептично. Вони думають, що можна здобути спасіння без докладання зусиль, без молитов і посту, добрих справ і милостині, милосердя і любові до ближніх, без керування своїми бажаннями і постійної тривалої праці над собою. Але це не так. Спасіння – це не лише дія Святого Духа, а й праця людини, хоч без Святого Духа будь-яка з названих вище справ не буде на спасіння. Про це можемо пересвідчитися зі Святого Письма. Навіть старозавітні праведники, які своїми чеснотами та життям догодили Богові, у старості говорили: «Життя моє закінчується і я зійду до шеолу» (Бут. 37:35), тобто до пекла. І тільки ми, новозавітні християни, заслугами Хресної смерті нашого Божественного Спасителя Ісуса Христа, Котрий прийшов у цей світ заради спасіння всіх людей і ублагав Отця Свого Небесного послати нам Духа Утішителя, можемо дією та силою Святого Духа здобути спасіння, але мусимо і самі до цього докладати зусилля.
Дорогі у Христі брати і сестри, сьогоднішнє свято дуже важливе в житті християн. Знаємо, що тіло без душі не варте нічого, навіть інколи не може «стояти» три дні і, як би ми не любили померлу людину та не могли з нею розлучитися, переконуємося, що тіло її є прахом смердючим, яке треба повернути в землю, з якого воно взяте. Так само і без сили та дії Святого Духа люди в земному житті є немічними, кволими, нічого не вартими. Тому ми повинні просити, закликати, благати та взивати до Духа Святого, щоб скріплював наші фізичні сили, допомагав іти дорогою важкою, тернистою, але єдиною, що веде до спасіння душі.
В Євангелії наведено слова Господа про те, що всякий гріх, який вчинить людина, проститься їй, однак гріх зневаги Святого Духа не проститься їй ні в цьому житті, ані в майбутньому. Є багато трактувань, що є зневагою Духа Святого. А святий апостол Павло вказує: «Ваше тіло є храмом Святого Духа і хто зневажить цей храм, зневажить Самого Бога». Тож ті, хто нищить храм Святого Духа, позбавляючи себе життя, чинячи гріх самогубства, зневажають Святого Духа, Який живе в їхньому тілі. Ми не маємо права осуджувати тих нещасних людей та їхні родини, однак і не оправдуємо такий вчинок. Їхні рідні також не повинні маскувати його своєю побожністю і трагедією, бо цим вони зневажають Духа Святого. Дуже прикро, що останнім часом цей гріх набув поширення по всьому світу, навіть серед христолюбивого українського народу. Випадки самогубств були і в моєму рідному селі.
Немає нічого жахливішого для душі за самогубство. Уникаючи фальші й лицемірства, християни сміливо визнають, що любима людина вчинила такий гріх, і хоронять самогубців без участі Церкви, не ставлячи на могилі хрест, який самогубець добровільно скинув зі своїх плечей, не донісши до кінця. Так ми робимо краще для тієї людини, хоча як боляче нам не було б. А вина самогубця лише в тому, що він не попросив сили у Святого Духа, Утішителя, Який ніколи не відмовляє, коли людині невимовно тяжко, коли здається, що це - безвихідь, що гірше бути не може.
Сьогодні - день, коли ми можемо випросити у Бога будь-яку милість через силу і дію Святого Духа. Тож хай кожен у храмі чи вдома звернеться щиро до Бога: «Господи, охорони мене, мою сім'ю, родину та всіх людей від гріха зневаги Святого Духа! Бо це найстрашніше, найганебніше, чим ми можемо засудити самі себе на вічну погибель». Така молитва, дорогі у Христі, врятує світ. Я закликаю вас не до осуду, а до молитви, яка підсилить тих, кому важко на душі, хто не вірить, що є Спаситель, Який охоронить їх від усіх бід. Хай наша щира молитва вбереже ваші сім’ї, нашу парафію від цього ганебного гріха, який не прощається.
Поміркуймо над тим, що є передумовою таких жахливих випадків, чому це роблять люди, які навіть ходять до храму та моляться, що є причиною цього? Серце людини! Що робиться в серці іншої людини не може знати ніхто, не знаю я, знає тільки Один Бог. Тільки Богові відомо, що тривожить серце людини і які думки формують її суть, чим вона переймається і що задумує.
Приклад. У житті одного благочестивого духовного старця був такий випадок. Він багато молився і постійно роздумував, бо це його мучило, а тоді зі своїми сумнівами звернувся до Господа: «Господи, поясни, чому люди, які ходять до церкви і моляться, не змінюються; чому життя довкола таке жорстоке; чому так багато крадіжок, насильства та інших гріхів?» Він не отримав відповіді, але через деякий час уві сні явився йому ангел та, обійнявши крильми, підняв на небо. Чим вище вони піднімалися, тим ставало тихіше. Досить високо він почув ніжні звуки, наче від ліри, і запитав: що це? Ангел відповів: «Це молитви святих, які живуть на землі, а їхні молитви чути тут, на Небесах. Тепер я дозволю тобі зрозуміти, чому люди не змінюються, навіть ті, які відвідують храми». Вони почали спускатися і, показавши праведникові багато храмів, переповнених богомольцями, зупинилися у величному кафедральному соборі, де служив предстоятель з великою кількістю духовенства. Собор був вщент наповнений парафіянами, священики служили, диякон якраз вийшов на амвон, підняв орар і промовляв єктенію, хор співав, але старець не чув жодного звуку. І знову він поцікавився: «Але чому не чути ні священиків, ні хору, ні людей, котрі моляться?» Ангел відповів: «Я торкнуся перстом сердець цих людей і ти зможеш бачити їхню суть». І коли ангел це зробив, то старець побачив, що єпископ під час Літургії думав, як має зустрітися з високопосадовцями та поліпшити фінансовий стан єпархії, священики теж не були налаштовані на духовне, а пишалися своїми золотими хрестами з прикрасами, митрами, які виблискували на їхніх головах, осуджували один одного. Люди у храмі мали серця сповнені заздрощів, ненависті й осуду. А один чоловік, дивлячись на сусіда, який, напевне, пережив якесь горе, радів: «Так йому й треба!»
Від цього хотілося втекти, щоб не бачити і не чути. Тож вони знову почали підніматися. Ніде не було чути молитви. Аж раптом тоненький лагідний голосок почав благати: «Господи, спаси і помилуй, зціли мою маму, щоб я не залишився сиротою!» Старець зрадів: «Чуєш? Хтось молиться!» У кутку стояла дитина, яка щиро молилася за оздоровлення своєї мами. Ангел торкнувся перстом її серця і вони побачили там скорботу і велику любов.
Дорогі у Христі, це стосується і нас, бо і ми, переступивши поріг храму, повинні відкинути всі життєві турботи, налаштуватися на спілкування з Богом, а не оглядати, хто у що одягнений. Налаштуймося на роздумування про стан своєї душі і на спілкування з Богом. Центром духовного життя людини є серце, і те, що там робиться, бачить Бог, де б ви не були.
Тож просімо сьогодні Святого Духа, щоб просвітив наші серця, наповнив їх любов'ю, смиренням, терпінням та не залишив місця для найменшого гріха, беззаконня, яке часто поселяється в наших душах. Молімося щиро, щоб Дух Святий перемінив наше життя і одноголосно благаймо: «О, Небесний Царю, вселися в нас!» Амінь.
День Святого Духа
Упродовж богослужбового року Свята Православна Церква вшановує дні пам'яті святих угодників Божих, які своїм життям догодили Богові, деяких із них вшановують двічі на рік, а то й більше. Церква Христова вшановує і дванадесяті Господні та Богородичні свята. У ці дні в храмах відправляють урочисті Богослужіння, під час яких прославляють ту чи іншу подію, що й підкреслює величність свята. Але тільки один раз на рік Церквою встановлено святкувати День Святого Духа, хоч варто нагадати про те, що кожне богослужіння і кожне Таїнство починається з молитви-призивання Духа Святого, та й не лише богослужіння, а навіть ранішні чи вечірні молитви починаються молитвою «Царю Небесний». У другий день Зелених свят Свята Церква в особливий спосіб прославляє Бога - Духа Святого.Святий Дух — це третя іпостась Пресвятої Тройці. Святе Письмо підтверджує, що Святий Дух рівний Отцеві і Синові. Вже з перших сторінок Біблії читаємо, що ще до створення видимого і невидимого світу «Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут. 1,2). Божі пророцтва, усі книги Святого Письма написані святими мужами, які були «проваджені Духом Святим» (2Петр. 1,21). Саме Святий Дух надихав деяких людей бачити видіння, або мати пророчі сни (2Сам. 23,2; Йоіл. 3,12; Лк. 1,67). Святий Дух спонукав Ісуса Христа піти в пустелю після Хрещення (Мк. 1,12). І саме Святий Дух після П'ятдесятниці сповнив серця і розум апостолів, які безбоязно й відважно почали проповідувати Слово Боже.
У Святому Писанні читаємо про те, що Дух Святий сходив у вигляді голуба або у вигляді полум'яних язиків. Голуб — це символ смирення, лагідності і добра. Полум'я — символ очищувальної дії Святого Духа й ревності у проповідуванні Святої Євангелії на різних мовах. Дух Святий де хоче, там витає, ніхто із земних людей не вправі наказувати Святому Духові, ми можемо лише просити Його. Цілком неправильними є слова деяких віруючих про те, що в одному храмі є благодать Святого Духа, а в другому її немає, бо до кінця збагнути Промисел Божий людському розуму не під силу. Тому кожен християнин повинен боятися образити чи прогнівити Святого Духа, оскільки гріх зневаги Святого Духа — це гріх, який не прощається. Про це говорить Сам Господь наш Ісус Христос: «І як скаже хто слово на Сина Людського, то йому проститься те, а коли скаже проти Духа Святого, - не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутньому» (Мф. 12,32).
Як часто ми, священнослужителі, забуваємо про те, що наше призначення на землі — бути носіями Святого Духа, нашими устами повинен промовляти Дух Святий, адже Він звершує всі священнодії, а диякон, священик чи навіть єпископ є знаряддям в руках Божих. Господь Бог хоче, щоб кожен священик прагнув святості.
У Святому Письмі читаємо: «Священики, що приступають до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав» (Вих. 19,22). Бог погрожує, що смерть чекає на того священика, який наблизиться до Нього з грішною душею. Ми, новозавітні священики, не лише наближаємося до Господа, ми торкаємося Його своїми руками і своїми устами на кожній Божественній Літургії. Ми, будучи облачені у святі ризи, говоримо не про духовні речі, а часто про щось непотрібне і за це нас може спіткати кара Божа.
Приклад із життя. Навесні 1993 року жителі перуанського містечка Орельяно, які зібралися в церкві на недільну Службу Божу, стали свідками видовища, яке вразило їх до глибини душі. Священик, який виголошував проповідь, як кажуть в народі «був в ударі». Його гнівна емоційна промова, присвячена долі безнадійних грішників, на яких чекає геєна вогненна, викликала у віруючих страх і тремтіння, вони почали осіняти себе хресним знаменням, підносячи очі до неба й благаючи, щоб така доля оминула їх. Та зненацька проповідь перервав нелюдський крик, то кричав священик, який завмер у неприродній позі з піднятими до неба руками. І буквально через мить заціпенілі від жаху парафіяни побачили, як із грудей священика вирвалося полум'я, а сам він перетворився на вогненний стовп. Люди почали втікати з храму, і жоден з них не побачив того, що згодом знайшли слідчі. На амвоні лежав непошкоджений одяг священика (священичі ризи), усередині якого тьмяніла купка попелу (Енциклопедія «Надзвичайні здібності людини», Харків, «Промінь» - 2006).
Ніхто на землі не перебуває так близько від Бога, як ми, священики. Господь наш Ісус Христос говорить: «Хто в мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без мене нічого чинити не можете Ви» (Ів. 15,3). Тому кожен священик мусить бути благочестивим, чесним і святим. Лікар у стані тяжкого гріха вдало зробить операцію, адвокат у стані гріха може обронити свого клієнта, грішний пілот бездоганно керуватиме літаком, але грішний священик не матиме успіху у справі освячення людських душ та прирікає себе на вогненне спалення, про що свідчить описаний вище життєвий приклад.
День Святого Духа — це день, коли Господь дарує нам святу благодать, тож молімось, щоб Дух Святий вселився в нас і зробив нас праведними перед Господом, щоб Його благодать перебувала з усіма нами на віки віків. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар