Неділя блудного сина

Напевно, багатьом із нас, дорогі у Христі брати і сестри, доводилось чути або й самим говорити, що коли людина здорова, нічого не потребує, то, мовляв, тоді їй Бог не потрібен. Більшість людей, на жаль, живе за таким принципом: коли я маю здоров’я, гарну роботу і велику зарплату, грошей позичати не треба, сім’я міцна, діти – добрі, тож я не від кого не залежний, сам собі даю раду і в Бога не маю що просити. Коли людині добре, вона дуже часто забуває про Бога.

Такий приклад наводить нам і сьогоднішнє Євангельське читання. Господь показує нам людство в особах двох синів. Молодший, живучи під опікою батька та відчуваючи його любов і ласку, захотів відокремитися. Він попросив: «Батьку, дай мені ту частину, що мені належить» (Лк. 15:12), хоча вона повинна була належати йому тільки після смерті батька, все ж батько віддає ту частину, яка колись повинна належати йому, і відпускає сина, даючи можливість йому жити так, як він хоче.

Дорогі у Христі, і в нашому житті Господь нікого не примушує, не тягне насильно до Себе, не паралізує волю людини, дозволяючи їй те, що вона хоче: любити Бога чи зневажати, молитися і покладатися на Нього чи вірити у свою всемогутність, робити добрі справи на славу Божу чи чинити зло. Людина добровільно вирішує, що їй робити. Навіть якщо вона приймає рішення жити поза опікою Бога, Він не заперечує. А що з того вийде говориться у притчі далі.

Як син використав майно, яке батько віддав йому? Він швидко розтратив його на друзів та банкети, живучи розпусно. Тож невдовзі, втративши все майно, а з ним і своїх так званих друзів, він упав на дно життя, де відчув голод. Тут під словом «голод» мається на увазі не лише фізичне відчуття голоду, коли син багача готовий був їсти навіть їжу свиней, а й душевний стан грішника. Адже коли людина втрачає благодать Святого Духа, вона відчуває голод душі, втамувати який може тільки через прийняття Таїнств Церкви.

Господь впорядкував усе так, що Церква подає нам все найнеобхідніше для душі. Душа «живиться» таїнствами Сповіді і Святого Причастя, таїнство Єлеосвячення зцілює тіло, і т.д. Є й інші засоби для освячення нашого життя. Коли людина перебуває поза Церквою, не отримуючи цих безцінних благ і не споживаючи духовної їжі, то її душа стає голодною, близькою до духовної смерті.

Це і трапилося з блудним сином. Відчувши голод, він згадав про батька та його слуг, які мали над міру хліба, тобто їх годували вдосталь. Порівнявши свій стан із минулим, блудний син схаменувся, почав тужити і вирішив повернутися. Але з яким лицем? Адже він отримав свою частку, тож на батьківський дім не мав жодного права. Як він, гордо пішовши з дому, повернеться голодним жебраком, зодягненим у лахміття? Роздумавши, вирішив він просити батька прийняти його як слугу, а не як сина: «Піду я до батька і скажу: «Батьку, прийми мене як одного із слуг своїх» (Лк. 15:19), тобто він готовий був із улюбленця, якому всі прислуговували, стати слугою батькові та всім домашнім, лише б бути біля нього.

З таким рішенням блудний син вирушив додому. Неподалік маєтку на роздоріжжі стояв батько, який щодня виглядав свого сина, переживаючи за нього. Батько, тільки-но побачив подорожнього, в якому важко було упізнати сина, впізнав його своїм люблячим серцем. Він кинувся йому назустріч з відкритими обіймами, розцілував та звелів слугам гарно одягнути його, дати дорогий перстень на палець та влаштувати банкет, «бо цей син мій, який був помер, ожив, який був пропав, знайшовся» (Лк. 15:24).

Ось, дорогі мої, який прообраз грішного людства! Господь устами пророка Єзекіїля мовив: «Я не бажаю смерті грішника, але хай він покається і буде живий» (Єз. 33:11). В Євангелії від Іоана читаємо, що більша радість на небесах за одного грішника, який навернувся, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. Ось яким люблячим є Отець наш Небесний! Він чекає навернення, повернення з грішної дороги тих, хто далеко відійшов від Нього, хто заблудився і може впасти у прірву, хто голодний душею і близький до духовної смерті. Власне, повернення до Бога – це шлях, який потрібен кожному з нас.

Постійно поповнюючи гріхи, ми входимо до країни гріха, відходячи від люблячого Отця, нехтуючи Ним. Та примирення з Богом можливе тільки через покаяння. Якби блудний син повернувся додому без покаяння, то батько, ймовірно, не прийняв би його. Але каяття, що визріло в його серці, повернуло йому батьківські блага.

Дорогі у Христі, напередодні Великого посту нам варто почати розважати та розбудити у своїх серцях жаль за тим, що так часто ображали Бога. Бо людство постійно примножує гріхи і сьогодні настав час, про який пророкували святі отці: «Гріхи блуду й тілесної розпусти перейдуть усі межі». Часи сьогодення надто схожі на ті, коли були знищені Содом і Гоморра, де найбільше процвітали гріхи тілесної розпусти. Саме розпуста і гріхи плоті найбільше віддаляють нас від Бога. У сьогоднішньому апостольському читанні були слова про те, що всякий гріх людини є поза її плоттю, але хто грішить гріхом блуду, той грішить проти власного тіла, накликаючи на себе різні хвороби, скорботи й печалі. Ці слова в часи сьогодення підтверджуються тим, що хворих людей тепер різко побільшало, особливо на такі недуги, про які й соромно говорити. Тому ми повинні оберігати себе від гріхів.

Сьогодні також побільшало і людей, які нарікають на непослух своїх дітей. Адже саме непослух привів молодшого сина із притчі до країни гріха. Направду, сучасні діти є непослушними, і не слухаються не лише батьків, а й вчителів у школі, старших на вулиці та в громадських місцях.

Непослух – це прояв гріха. Причина непослуху названа у Святому Писанні, де говориться про те, що чоловік, як глава сім’ї, повинен бути послушний в усьому Ісусові Христу, жона повинна бути в усьому послушна чоловікові, і тільки тоді їхні діти будуть послушні їм. А чи сьогодні чоловік послушний Ісусу Христу, чи творить волю Божу в усьому? Чи жінка-християнка послушна в усьому своєму чоловікові? Ні! Ознакою непослуху є такі поширені скрізь явища: жінки ходять з непокритою головою, одружені намагаються сподобатися чужим чоловікам, оголюючи тіло та одягаючи безсоромний одяг, який у Святому Писанні називають одягом блудниць, щоб розбудити нечисті тілесні пожадання в серцях інших чоловіків. І це є коренем гріха та тілесної розпусти.

Сьогоднішня неділя блудного сина спонукає нас роздумати над тим, чому діти непослушні батькам. Відповідь однозначна: бо батьки непослушні волі Божій! Діти не слухаються батьків тому, що жінки не слухаються своїх чоловіків, котрі не живуть за Заповідями Божими. Тому, дорогі у Христі брати і сестри, треба починати запроваджувати послух зі свого серця і душі, і тоді плоди тієї праці бачитимемо у своїх дітях, у самих собі, у своїх сім'ях, у Церкві та державі. Батьки повинні просити Бога, щоб Господь скерував їхніх дітей стати на добру дорогу та вберіг від розпусних шляхів.

Приклад з життя: один син залишив батьківський дім і почав вести розпусне життя. Веселі компанії, пияцтво, а згодом наркоманія затягли його далеко від дому, а батько тільки те й робив, що думав, як повернути сина. Він написав оголошення в газеті: «Сину, яким би не було твоє життя, як би далеко ти не дійшов, повернися додому, я чекаю тебе! Знаю, що сором і гріхи, які ти вчинив, не дозволяють переступити поріг рідного дому, тому я чекатиму тебе щочетверга о шостій годині в редакції цієї газети». Батько не вказав ні імені сина, ні свого. І, що цікаво, коли батько прийшов до редакції, там було вже десяток юнаків, серед яких і його син!

Тож притча про блудного сина залишається актуальною і в теперішні часи. І сьогодні сини й доньки хочуть звільнитися від батьківської опіки та почати самостійне життя, не усвідомлюючи, що воно часто стає розпусним і гріховним й може призвести до фатальних наслідків.

Тому, дорогі у Христі, хай сьогодні кожен з нас, бо кожен є сином чи донькою не лише тілесних батьків, які нас народили, а й дитиною Божою, повернеться до Отчого дому, де Господь чекає тих, хто кається, хто має намір змінити своє життя на краще і стати таким, як Він хоче бачити нас. Амінь.