День П'ятдесятниці

В Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

«Я – світло для світу. Хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8:12), - сказав Господь, вказуючи на світло, яке ніколи не гасне і просвічує наші душі. Ним є благодать Святого Духа, яку Ісус Христос ублагав Отця зіслати Своїм учням. Сьогоднішнє свято – важлива подія для спасіння наших душ. Пригадаймо апостолів, простих рибаків, які, отримавши з висоти силу Духа Святого, з неграмотних і переляканих стали мудрими і сміливими, почали розмовляти різними мовами - стали проповідниками Господньої істини різним народам.

Святі отці порівнюють процес духовного становлення апостолів із створенням першого чоловіка. Апостоли були, мов Адам, якого Господь сотворив із землі, ще не вдихнувши у нього дух життя. Тільки тоді, коли Бог вдихнув у ніздрі Адама дух, людина стала живою душею, змогла розуміти і співдіяти з Ним. І апостоли також без сили Святого Духа були переляканими, схильними до різних сумнівів. Пригадаймо, як двоє із них йдучи дорогою з Єрусалима до Еммауса роздумували: «А ми думали, що це Той, Хто спасе Ізраїль» (Лк. 24:21), допоки не постав перед ними Господь і не роз’яснив Святе Писання, що потрібно було постраждати Христу, бо саме в цьому суть спасіння людства. І коли їхні серця запалали любов'ю, вони зрозуміли, що розмовляють з Воскреслим Ісусом Христом. Також й інші апостоли були переляканими, розчарованими, невпевненими в майбутньому та виконанні того, що проповідував їхній Учитель. Коли Господь вознісся з Єлеонської гори, сказавши: «Ідіть і чекайте, моліться», апостоли повернулися до Єрусалима і молилися в храмі, очікуючи обіцяного. Вони підготовляли свої серця, щоби стати вмістилищем Святого Духа.

І цей час настав. Це – день П’ятдесятниці, день народження Церкви Христової. З того дня апостоли, зміцнені силою Святого Духа, змогли творити все, що творив Господь упродовж трьох років Своєї місійної праці. З сьогоднішнього Євангельського читання дізнаємось, що апостоли молились в кімнаті, де колись відбулася Тайна Вечеря, де було встановлено Святу Євхаристію. Враз шум вітру і вогонь з неба у вигляді полум’яних язиків зійшов на них. Відбулася раптова переміна: апостоли сміливо вийшли до великого натовпу народу, який зібрався в Єрусалимі святкувати старозавітну П'ятдесятницю, і почали проповідувати про Воскреслого Ісуса Христа.

Старозавітне свято П’ятдесятниці - це вшанування 50-го дня після виходу ізраїльтян з єгипетської неволі. Того дня Мойсеєві серед блискавок, вогню, вітру і страху - перед якими не могли встояти ізраїльтяни, а вистояв лише він - Богом було дано 10 Заповідей, тобто скрижалі Закону. Це свято вшановували по-особливому, окрім того відтоді починалися жнива і до Єрусалимського храму паломники приносили перший урожай земних плодів. Апостоли Христові проповідували саме цим старозавітним євреям, які зібралися в Єрусалимі з різних куточків країни, бо на великі свята всі євреї, де б вони не жили і якою б мовою не розмовляли, йшли до Єрусалимського храму. Паломники, почувши, що апостоли розмовляють різними мовами, тобто кожен з натовпу розумів їх, визнали, що учні Христові говорять дивні речі, які перемінюють їхні серця. Під час проповіді апостола Петра три тисячі людей стали християнами, однак це була не мудрість чи особливе ораторське мистецтво неписьменного рибака, а сила і дія Святого Духа, які проявилися через нього.

Дорогі у Христі, у буремному зматеріалізованому ХХІ столітті ми настільки заглушили в собі голос Божий, так далеко відійшли від нашого Спасителя, що наші зачерствілі в гріхах душі потребують роси благодаті Святого Духа. «Хто має вуха, нехай слухає» (Мф. 13:9), «хто має очі, хай дивиться», – говорить Ісус Христос, але наші погляди спрямовані не на Нього, наші вуха ловлять не Його слова. Ми цікавимось політичним життям країни та світу, переживаємо про те, що сказав якийсь депутат, як пройдуть вибори і що після них зміниться. Ось про що ми найбільше думаємо, чим ділимося з ближніми і чим хвилюємося, що спричинює розпач і невпевненість у завтрашньому дні. А що потрібно для того, щоб у житті людина впевнено йшла до мети?

Кожен християнин, незважаючи на те, чого він хоче досягти в своєму земному житті, має особливу мету – спасіння душі. Що для того потрібно? Треба перемінитися! Треба відчинити двері свого серця для благодаті, яку Господь вділяє кожному задарма, за яку ми не платимо, як за матеріальні блага, щоб прийняти її, треба лише налаштуватися. Цим налаштуванням є молитва та читання Святого Письма, духовної літератури. Якщо ми сконцентруємо увагу свого серця, розуму і душі на вищі ідеали, мету християнина, то нас не хвилюватиме, хто керує нашою державою, бо нами керує Святий Дух, адже Церквою керує Святий Дух, і життям моїм та ближніх керує Святий Дух. Церквою Христовою керує не владика Філарет, Мефодій чи хтось інший, а Дух Святий. Ось що нам потрібно передусім зрозуміти!

Якщо ми закликатимемо силу Духа Святого в наше життя, то відчуємо великі зміни, бо наша біда в тому, що ми більше надіємося на себе і тих, хто поруч з нами. Скільки людей говорить: «Усе, що я досягнув у цьому житті, зроблено моїми руками. Всього я досягнув своїм інтелектом, розумом, своєю мудрістю і працею». Але ці слова свідчать про ідолопоклонство - поклоніння самому собі. Людина робить із себе ідола і поклоняється йому, не задумуючись, що все, чого вона домоглася, це не її заслуга, а Господа.

Як дія Святого Духа проявляється в житті людини, яким способом? Псалмоспівець Давид у 50-му псалмі, який ми щоразу промовляємо, звертався до Бога: «Серце чисте сотвори в мені, Господи, і духа правди віднови в нутрі моєму» (Пс. 50:12). У молитві «Царю Небесний» ми просимо: «І очисти нас від усякої скверни», тобто очисти мене від усього гріховного, мерзотного, огидного, що є в Твоїх очах, а потім прийди і поселися в мені. Тож ми повинні дбати про серце, яке є центром духовного життя людини, очищувати та готувати його для прийняття сили Святого Духа, відчуваючи, як змінюється наше життя. Буває, що людина живе з найбільшими гріхами, але якщо на це є воля Божа, її бажання чи за чиїмись молитвами, вона повністю змінюється.

Приклад. Був колись давно випадок, що священик, йдучи через ліс, потрапив до рук розбійників. Вони накинулись на нього й хотіли позбавити життя, а, побачивши, що священик злякався, ще й насміхалися: «Зараз ми розквитаємося з тобою! Ти, що лякаєш людей пеклом і карою, чи уникнеш кари сам!?» Вони вже хотіли вбити його, але один з розбійників сказав: «А ну зачекайте, хай нам скаже свою останню проповідь».

І священик заговорив: «Знаєте, ваше життя дуже схоже на життя Ісуса Христа. Ви живете в лісі, не маючи свого дому, як і Господь, Котрий не мав де голови прихилити. Про вас люди говорять різне і ви маєте багато ворогів. Так і про Господа говорили багато поганого і багато до Нього вороже ставились. Зрештою, ви перебуваєте посеред звірів лісових, і Господь народився в вертепі, був покладений в ясла та зігрітий диханням тварин. Прийде кінець вашій справі, вас, можливо, судитимуть і віддадуть смертній карі. Господь також зазнав цього і був розіп'ятий між розбійниками. Але є одна різниця: Господь був невинним і прийняв всі ці кари добровільно заради спасіння всього людства. А ви будете засуджені та терпітимете смертну кару справедливо, а після смерті ще й справедливо терпітимете вічні муки». Ці слова священика були сповнені такої сили і благодаті Духа Святого, що розбійники, кинувши зброю, запитали: «А чи є можливість нам виправитися?» «Є, – відповів священик, - треба покаятися і будете оправдані». Розбійники посадили священика на пень і він почав їх сповідати, приймаючи каяття в їхніх гріхах. Ось, дорогі у Христі, у такий дивний спосіб Господь проявив Свою благодать через силу слова, сповненого Святим Духом.

За 15 років мого священичого служіння мені приємно бачити переміну на краще в житті багатьох парафіян, які, наче добрий ґрунт, приймають Слово Боже та дозволяють йому прорости у своїх серцях. І прикро, що є категорія людей, серця яких схожі на камінь, де посіяне слово не дає доброго урожаю. Тому ми повнотою Церкви Христової повинні спільно молитися, щоб сила і дія Святого Духа перемінила серця людей, змінила тих, хто закостенів у гріхах, просвітила їхні духовні очі, які не бачать власних гріхів, хто думає, що їхнє життя є самодостатнім. Якщо ми проситимемо Господа, то Він даруватиме Своє світло, бо Ісус Христос сказав: «Я є світло для світу» (Ін.8:12).

Хай же світло Божественної благодаті сьогодні торкнеться наших душ і сердець та перемінить наше життя, щоб ми стали вірними, люблячими, добрими дітьми Небесного Отця. Саме сьогодні, коли Святий Дух здатний оновити, оросити наші душі, ми повинні просити цього в Господа, відкритися перед Ним і прийняти Його дар. Амінь.