Неділя 14-та по П’ятдесятниці

Неділя 14-та по П’ятдесятниці

«Бог хоче, щоб усі спаслися і до пізнання істини прийшли» - читаємо в Святому Писанні. Бог сотворив людину не для страждань, мук і тяжкої фізичної праці, а для того, щоб вона унаслідувала вічне блаженство. Акт творіння людини був актом безмежної любові Творця - Отця нашого Небесного до Свого творіння.

Але в сьогоднішньому Євангельському читанні ми чуємо незрозумілі слова, що «багато покликаних, але мало вибраних» (Мф. 22:14). Господь хоче спасіння всіх, у притчі Він кличе на весільну гостину - чертог слави Небесної. Але не всі поспішають на запрошення і мало йде до Царя. Один пішов на торги, хтось – у поле, інші вирішували якісь життєві проблеми, а декого це запрошення навіть розсердило, мовляв, їх відволікають від їхніх справ, тож слуг, які запрошували, навіть побили. І знову запитав Господь: «Що зробить Цар?» Народ відповів: «Цар люто покарає тих, хто зневажив слуг, хто не відгукнувся на запрошення Царя і кине їх у вогонь вічний, де буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 22:13). Але банкетна зала все ж була заповнена, бо після відмови обраних Цар наказав слугам: «Ідіть і силуйте, запрошуйте добрих і злих, бідних і всіх» (Мф. 22:9).

Коли всі сіли за столи, Господар побачив серед гостей одного чоловіка не у весільній одежі. Цей чоловік – прообраз тих, хто не має благодаті Духа Святого, позбавлений особливої ласки Божої, даної в Таїнствах Церкви Христової, зокрема таїнстві Святого Хрещення. Адже людина не може здобути спасіння інакше, як через духовне народження від Матері Церкви в Таїнстві Хрещення, коли вона отримує чистий одяг, який дозволяє прийти на Небесний банкет. Одяг чистий тому, що в Таїнстві Хрещення Церква омиває нас від первородного гріха. Господь говорить: «Хто не народиться від води і Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ін. 3:5). Після Хрещення людина в очах Божих є чистою, святою, непорочною, тому Ісус Христос і говорить про чистоту душ дітей, і таїнство Хрещення, здебільшого, звершують над немовлятами. Але згодом люди забруднюють свої душі гріхами цього світу, їх святковий одяг покривається плямами гріхів.

Випадок із життя. Одного місіонера послали з проповіддю до Індії. Він разом з купцями, котрі везли великі партії товару, сів на корабель, що плив з Іспанії до тієї язичницької країни. Священик постійно молився: «Господи, я знаю, що до рідного дому не повернуся, бо всі, хто проповідував там, загинули мученицьки. Але прошу Тебе про одне і в цьому намірі жертвую своє життя: щоб я зміг хоча б одну душу привести до Тебе, до спасіння». У відкритому морі корабель наштовхнувся на підводну скелю й розбився вщент. Пасажири рятувалися, хто як міг, але майже всі потонули. Священик тримався за уламок дошки з корабля, аж раптом до нього підплив араб і вхопився за неї, благаючи дозволити потриматися. Християнин зрозумів, що дошка не витримає і вони обоє потонуть, і запитав язичника: «Чи можеш ти поклястися мені, що якщо будеш врятований, то охрестишся в Ім’я Святої Тройці і все життя віруватимеш в Господа нашого Ісуса Христа?» Араб відповів: «Клянуся, що виконаю це!» Священик відпустив дошку і ще раз перед тим, як потонути, повторив: «Пам’ятай: спасіння може отримати тільки християнин, той, хто охрещений». У такий спосіб Господь дав місіонерові можливість пожертвувати своїм життям задля спасіння однієї душі. Адже спасіння душі є набагато важливішим за життя тілесне.

Всесвітньо відома французька оперна співачка, яку називали «красою Парижа», «голосом соловейка», якій аплодували в усьому світі, на старості стала жебрачкою. Вона не могла змиритися з цим і не розуміла, що сама занапастила своє життя і душу великою славою та розкошами.

Дорогі у Христі, кожен із нас, чого ми не досягнули у цьому житті, повинен усвідомити: усе є марнотою в порівнянні із спасінням душі. Тож постійно – щогодини й щохвилини - пам’ятаймо, що ми стоїмо перед вибором: приділити час матеріальному чи духовному. Що оберемо, до чого прихилимо своє серце? Якщо думаємо, що спасемося поза Ісусом Христом, то помиляємось; якщо надіємось, що матимемо час на спасіння пізніше, то легковажимо. Люди, заспокоюючи себе, часто запитують: «А хто знає, як там є? Я не можу цього сприйняти своїм розумом, не можу зрозуміти, тому не вірю». Але незважаючи на те, розуміють люди це чи ні, хочуть чи ні - так є. Тож вірмо, бо багато прикладів подає Святе Письмо. Адже, якщо людей запитати, як працюють мобільні телефони, мало хто пояснить, але ніхто не заперечує, що по ньому можна чути співрозмовника з другого кінця планети. Є багато речей у техніці, науці, навіть функціонуванні нашого організму, механізм дії яких ми не розуміємо, але не заперечуємо.

І все ж, розуміємо чи не розуміємо, віримо чи не віримо, ми постанемо перед Богом. Щоб підготувати нас до цього, Свята Церква через пастирів, священиків, єпископів ніби через слуг з Євангельської притчі, запрошує: «Прийдіть, банкетна зала готова, цар чекає на вас». Банкетною залою на землі є Церква, а трапезою, яку приготував Цар - Свята Євхаристія. Стати її учасниками мають можливість християни у кожному храмі. Але, на превеликий жаль, не всі хочуть бути ними, ми сьогодні прийшли, а інколи відмовляємось від запрошення, нехтуючи ним заради свого відпочинку, тимчасових благ й задоволення потреб, які спокушують нас у житті.

Тож, дорогі у Христі, пам’ятаймо заклик Ісуса Христа: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28), пам’ятаймо слова, котрі почули в сьогоднішньому читанні, що багато покликаних, а вибраних мало. Вибраними є ті, хто зумів вмістити в собі Трапезу, став учасником весільної гостини, містично поєднався з Царем. Амінь.