Великий Четвер

Сьогодні, дорогі у Христі брати і сестри, особливий день в житті Церкви, оскільки саме цього дня було встановлено таїнство Євхаристії. З Євангельського читання знаємо, що Ісус Христос перед Своїми стражданнями на Тайній Вечері взяв хліб, переломив і подав апостолам, сказавши: «Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє», та подав чашу з вином, мовивши: «Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Завіту» (Мф. 26:26-28). Це найбільше таїнство Церкви має важливе значення для історії людства та спасіння душі кожного християнина. Немає нічого чистішого, святішого і світлішого за Найсвятіші Тайни - Тіло і Кров Господні.

Тому, коли сьогодні протестантські проповідники стверджують, що в основі віри повинно бути Святе Письмо, я хочу вкотре сказати вам, що Свята Православна Церква не відкидає науки Біблії, але серцевиною, основою вчення Церкви є Свята Євхаристія, тобто Сам Ісус Христос, з Яким ми містично духовно єднаємось у таїнстві Причастя. Запам’ятаймо: не знаннями християни спасаються, а благодаттю Божою!

Ми знаємо, що колись мало людей вміли читати, можливо, хтось з вас навіть пам’ятає, що на село могла бути одна Біблія і її читали одиниці. То що, люди, котрі не читали Біблії, бо не вміли читати, загинули для життя вічного? Ні, якщо вони були дієвими християнами, відвідували Служби Божі, слухали Слово Боже, а, головне, приступали до святої Сповіді, каялися в гріхах та приймали Господа в таїнстві Причастя, то таким чином відчували Божу благодать і жили з Богом. Їх освячувало та єднало з Богом найсвятіше таїнство святого Причастя. Наші предки були сповнені неабиякого страху Божого і боялися образити Господа своїми гріхами, а в часи сьогодення люди ніби все знають, все читали, слухали, бачили, але не мають страху Божого.

Православним християнам варто знати про модний нині «Рух екуменізму» - об'єднання всіх Церков: Православної, Католицької та Протестантської в одну. Багатьом це подобається, але вони не розуміють справжньої суті цього процесу. Знаємо, що наприкінці світу прийде антихрист, назвавшись Христом, який захоче, щоб йому поклонялися як Богові. Тож з ким він воюватиме? З протестантами, які панацеєю порятунку називають Біблію? З католиками, які найбільшим авторитетом вважають папу Римського, говорячи: «Якщо ви з папою, значить, все добре, а якщо ні – то недобре». Ні, зовсім ні! Найбільшу боротьбу антихрист поведе з православними, які в центрі свого вчення та Церкви ставлять Євхаристійного Христа. У книзі пророка Даниїла написано, що «буде припинена стала жертва» (Дан. 12:11). Антихрист буде робити все для того, аби припинити Євхаристійне жертвоприношення. Як тільки воно буде припинене, тоді й настане кінець світу, бо без Святої Євхаристії немає життя. Атеїсти і матеріалісти, котрі, живучи поза Церквою, щиро радіють сонцю, дощу й усім благам земного життя, дарованих Господом, не розуміють того, що цього всього давно не було б, якби не Євхаристія.

Дорогі у Христі, власне те, що проповідує Свята Православна Церква і промовлені у храмі слова: «Будьмо уважні, святеє від святих» є свідченням того, що допоки буде Божественна Літургія, доти триватиме життя. Йдеться не лише про життя духовне, а реальне, матеріальне, тлінне життя на планеті.

Що таке Божественна Літургія та Євхаристія? Божественна Літургія - це символічне відтворення життя Ісуса Христа від народження до погребіння. Євхаристійний канон – це жертва, коли Господь віддав Себе за прощення гріхів всього світу. Пам’ятаймо завжди, що на кожній Божественній Літургії Господь приносить Себе в жертву заради спасіння людства. Ця жертва звершилася не один раз на Голгофському Хресті, вона звершується щоразу у кожному храмі під час кожної Божественної Літургії заради спасіння людства!

Господь заради нас приніс Себе в жертву. А що повинні зробити ми? Ми повинні наблизитися до Господа, прийняти Його! Часто люди говорять: «Та то обряд, хіба він щось змінює?» Однак це не обряд, а велике Таїнство. І це Таїнство змінює людину, її тіло, серце, все життя. Є безліч прикладів із життя, коли люди, приступивши до таїнств Сповіді і Причастя, зцілювалися від невиліковних хвороб. Хто їх зцілив? Господь!

Приклад із життя. Розповім лише один випадок, коли жінка, дізнавшись, що в неї четверта стадія раку і що їй залишилося жити не більше двох місяців, пішла в монастир. Її єдиний син давно помер, і вона, переписавши невістці свою квартиру та розуміючи, що вже не врятує тіло, вирішила рятувати свою душу. У монастирі жінка попросила дати їй будь-який послух, бо їй залишилося мало жити і вона хоче закінчити життя по-християнськи. Вона постійно приступала до Сповіді і святого Причастя, багато молилася. Минуло два місяці, а вона почала набагато краще себе почувати. Минуло ще два місяці, і жінка, не витримавши, пішла до лікарів. Вони виявили, що в неї немає навіть сліду від пухлини з метастазами, вона цілком здорова! То хто її зцілив? Сила Божественної благодаті, яка діє у Таїнствах Церкви!

Тому коли проповідники переконують, що треба насамперед читати Біблію та проповідувати її, я погоджуюсь: так, треба. Але православних християн рятують і рятуватимуть їхні душевні та тілесні рани Таїнства Церкви, серед яких найголовнішим є таїнство Святої Євхаристії, встановлене сьогодні Господом. Тому ми, дорогі у Христі, повинні про це завжди пам’ятати і якнайчастіше прибігати до святих таїнств Сповіді і Причастя.

Я завжди наголошую, що Церква не заперечує проти традиційної медицини, при потребі людина повинна звертатися до лікарів, якщо потрібне хірургічне втручання – йти на операцію, але лікуватися треба з Богом. Хворий перш за все повинен прийти до храму, визнати свої гріхи, попросити прощення за них, а тоді вже просити допомоги у зціленні від немочі і щоб Господь дарував хорошого спеціаліста, замовити Службу Божу «за щасливу операцію», «подяку за щасливо проведену операцію». Хворий повинен примиритися з Богом і визнати Його найголовнішим Лікарем душ і тіл наших, а після цього звертатися до медиків. Але часто в житті буває так, що хворий біжить до всіх, до кого лиш може, кого йому хтось порадив – до лікарів, цілителів, бабок, знахарів, екстрасенсів, а в самому кінці приходить до церкви й просить: «Боже, може Ти мені допоможеш, бо ніхто не зміг допомогти»...

Людям не зрозуміло, чому хворими народжуються невинні немовлята. Справді, багато дітей приходять у цей світ вже хворими. Причина в тому, що жінки, йдучи народжувати, не приступають перед тим до святої Сповіді та святого Причастя. Якщо ще недавно із 30 вагітних перед пологами не йшли до Сповіді троє-п'ятеро жінок, то тепер лише троє-п'ятеро приступають до Сповіді і Святого Причастя. Діти народжуються хворими, бо вагітні жінки не освячують плоди, які вони носить біля своїх сердець, молитвами, покаянням і Причастям. А це дуже важливий момент, бо Господь сказав: «Я – Хліб життя. Хто їстиме цей Хліб, той не помре повік» (Ін. 6:35), «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той має вічне життя» (Ін. 6:54). Дехто розуміє ці слова дослівно, навіть апостоли від 70-ти сумнівалися: «Ну хто може це слухати, як їсти Тіло, як пити Кров? Ну хто може слухати цю науку?» (Ін. 6:60) Господь звернувся тоді до 12-ти апостолів: «А може й ви хочете відійти?» (Ін. 6:67) Тобто Господь не насилує Своєю наукою, дозволяє людині, котра не зрозуміла її, відійти і подумати. Апостол Петро відповів: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного» (Ін. 6:68).

Тож пам’ятаймо: для того, щоб жити, треба єднатися з Христом, а якщо нам байдуже, що помремо не лише тілом, а й душею, то можемо відходити від нашого Спасителя. Господь повідомив нам Свою волю: «Я хочу, щоб ви жили». Людина, прийнявши перед своєю смертю Найсвятіші Тайни, не помирає, а засинає, її смерть є успінням. Тіло людини помирає і з часом зотліє, а душа відходить до Життєдавця, до Того, Хто дав їй це життя. Земне життя – це школа для душі. І якщо людина навчилася сповідатися, каятися, готуватися до святого Причастя і перед смертю прийняла Найсвятіші тайни, то Господь приймає її душу в Свої обійми.

Сьогодні заготовляють Святі Дари на цілий рік для хворих, які лежать в немочах. Я постійно прошу обов'язково кликати священика до хворих, і кликати не тоді, коли людина вже втрачає свідомість, не може говорити і не розуміє, хто прийшов і для чого, а коли вона свідома і можна ще настановити її. Саме рідні повинні підготувати хворого і все належне до приходу священика: облаштувати місце, де він поставить Святі Дари, запалити стрітенську свічку і подати свячену воду, бажано йорданську, можна й з малого чину освячення. Хвора людина інколи не може прийняти Святих Дарів, їй важко ковтати, тож треба запити їх свяченою водою. Свята Церква як добра Мати лікує рани через Таїнства і хоче, щоб кожен відійшов з цього земного життя не на вічну смерть, а на життя вічне. Часто родина не кличе священика, щоб хворий не подумав, що він вже помирає. Якось я прийшов до жінки, а вона плаче: «Йой, я боюся, що вже буду помирати?» Я пояснюю: «Зрозумійте, я приніс вам життя, а не смерть!» Прошу вас, дорогі брати і сестри, пояснюйте хворим, що священик принесе не смерть, а життя вічне для душі, тому що Христос – це життя. Про це читаємо в Святому Писанні: «Я – хліб життя» - говорить Ісус Христос (Ін. 6:35). Тож коли хтось приступає до цього Таїнства, він приступає не до смерті, а до життя, бо Господь є життя і Життєдатель.

Тому християни повинні бути шанувальниками Святої Євхаристії і завжди пам’ятати, що саме в ній вони найближчі до Господа, поєднуються з Ним. Немає жодної людини, котрій каяття, Сповідь та Причастя були не потрібні. Якщо вона вважає себе безгрішною, то глибоко помиляється, бо це є ознакою її духовної сліпоти, непізнання гріхів. Треба благати Господа, щоб Він дозволив кожному усвідомити свої гріхи, розкаятися і приступити до світлого таїнства Святого Причастя. Я так детально про це говорю тому, бо закінчується час Великого посту, сьогодні остання Божественна Літургія перед святою Пасхою. Багато людей в часі посту висповідались і причастилися, але є такі, які приступають до Святого Причастя, не вислухавши Божественної Літургії, котрі раз на рік сповідаються, а назавтра приходять раненько причаститися і більше їх у храмі не видно. На Пасху вони навіть не заходять до церкви, чекаючи на освячення кошиків надворі. Бути раз на рік у храмі – це гріх, образа Бога. Я не говорю про хворих. Господь знає ваші немочі й не має за гріх, коли людина не може постити чи відвідувати Служби Божі, але не про таких мова. Християни повинні усвідомлювати, що Святе Причастя – не перепустка до Пасхи, якою ми засвідчуємо, що готові до свята, а Великий піст - це час духовної переміни, Сповідь і Причастя – таїнства, котрі лікують наші душі і спасають їх. Тому ми повинні гідно приступати до цих Святих таїнств.

Православні християни повинні стерегтися від гріхів супроти Святої Євхаристії. Знаємо, що в Католицькій Церкві приймають Святе Причастя кілька разів після однієї сповіді. У Православній Церкві цього не можна робити. Перед Святим Причастям обов’язково повинна бути сповідь. До Причастя категорично не можна приступати без сповіді, бо так можна виробити звичку оправдовувати себе: «Мені сьогодні можна причаститися, бо я не згрішила, а якщо й згрішила, то сьогодні прийму Причастя, а сповідатимуся наступної неділі». Лише священик може дозволити християнинові прийняти Святе Причастя після сповіді, в той час як католики приймають Причастя щодня, а сповідаються раз на місяць. Сповідь є вкрай необхідною. Ми повинні просити: «Господи, дозволь мені так прожити, щоб не згрішити перед Святою Євхаристією, не образити Тебе Євхаристійного». Ми повинні боятися образити Бога, щоб не прийняти Господа в суд або в осуд, а тільки на прощення і зцілення душі й тіла.

Хай же сьогоднішній день встановлення Святої Євхаристії буде нагадуванням нам про найсвятіше, що є у світі – Тіло і Кров Господні. Тіло, яке Господь віддав на наругу, знущання і смерть на Голгофському Хресті, і Кров, яку Господь пролив заради нашого спасіння і всього людства. Тому не нехтуймо цим, якомога частіше приступаймо до Сповіді і Святого Причастя, пам’ятаючи, що так ми єднаємось з Господом, духовно преображаємось, змінюємось і удосконалюємось. Намагаймось якнайдовше цю благодать зберігати в своїх серцях, жити з Богом і для Бога. Амінь.