Неділя М'ясопусна

«І вдруге прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця». Такими словами кожний православний християнин, щодня промовляючи «Символ віри», визнає велику тайну Божу – другий прихід на землю Ісуса Христа, як Царя слави, Котрий судитиме живих і мертвих.

Сам Господь говорить, що Він прийде судити живих і мертвих, називаючи ознаки Свого другого приходу: «Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: «Я Христос». І зведуть багатьох. Коли ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо «повстане народ на народ, і царство на царство», і голод, мор та землетруси настануть місцями» (Мф. 24,3-7). А коли апостоли запитували Його, коли це станеться, відповідав: «А про день той і годину не знає ніхто: ані Ангели небесні, ані Син – лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня «коли Ной увійшов до ковчегу»… так  буде і прихід Сина Людського» (Мф. 24,36-39).

Апостол Павло у своєму посланні до галатів пише: «Бог осміяним бути не може, бо що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Гал 6:7). Кожна людина, яка народжується, не уникне суду Божого. Перший суд відбувається відразу після розлучення душі з тілом, тоді душа постає перед Господом і чує свій присуд до останнього Страшного Суду. Страшний Суд Божий – це час, коли всі живі та мертві стануть перед Богом і будуть Ним засуджені вже навіки: або прославляться, або осоромляться.

М'ясопусній неділі передує вселенська м'ясопусна поминальна субота, коли ми всі молимося за упокій душ наших батьків, матерів, братів і сестер, котрі відійшли з цього життя. Ми молимося за померлих, бо для Бога немає живих і мертвих, в Нього всі душі живі. В Євангелії від Луки читаємо, що «Бог не є Богом мертвих, а є Богом живих» (Лк. 20:38). Ми молимося за душі померлих, бо, можливо, дехто з них відійшов, не примирившись зі Святою Церквою, Господом, своїми ближніми, і тому потребує помилування, прощення та відпущення гріхів.

Кожному із нас треба пам’ятати про те, що на Страшному Суді доведеться звітувати перед Богом за своє життя. Коли це буде - не знаємо, тож повинні бути готовими до цього в будь-якому віці. Велика тайна, коли буде відхід наш з цього світу, як і те, коли вдруге прийде судити Ісус Христос. Жодна людина не знає дня своєї смерті, бо сказано у Святому Писанні: «Як злодій приходить уночі, коли господар не чекає того, таким буде день Господній несподіваний для кожного з нас» ( Мф. 24:43).

Сьогоднішнє Євангельське читання вчить нас, що Господь – справедливий Суддя. Якщо минулої неділі в Євангельському читанні в особі Бога ми бачили люблячого, милосердного, всепрощаючого батька, котрий з розпростертими обіймами чекав грішника, щоб повернути йому всі Свої ласки і багатства, то сьогодні Господь – строгий, справедливий і непідкупний Суддя, Який судитиме живих і мертвих. Майбутню долю кожної людської душі Господь визначає так: «Бо голодний Я був і ви Мене нагодували; бо спраглий Я був і ви напоїли Мене; і нагим Я був, і зодягнули ви Мене, і в лікарні Я був, у в’язниці Я був, і ви відвідали Мене» (Мф. 25:35). Господь чітко вказує на чесноти, якими можна здобути спасіння, є любов і милосердя. Любов до Бога ми повинні проявляти через любов до ближнього, бо каже Господь: «Що ви вчинили одному з цих малих, те вчинили ви Мені» (Мф. 25:45). А до грішників, котрі стоятимуть ліворуч від Нього, Він грізно промовить: «Відійдіть від Мене, прокляті, в геєну огненну, бо Я ніколи не знав вас. Я був голодний і ви Мене не нагодували, Я був спраглий і ви Мене не напоїли, нагий – і не зодягли, хворим був і не відвідали, у в’язниці був і не прийшли. Тож праведники підуть у щасливе життя вічне, а грішники – на вічні муки» (Мф. 25:42-46).

Яка причина того, що грішники будуть засуджені? Їхня байдужість в цьому житті! Якщо праведники своєю ревністю, смиренням і любов'ю до Господа та до ближнього здобули собі вічне блаженство, то грішники через свою байдужість, невиконання Заповідей Божих, про що попереджала Церква, будуть прокляті Богом та засуджені Ним на вічні муки.

Є притча про те, як ворог роду людського зібрав бісів, щоб порадитися, як краще спокушати людей. Один біс каже: «Треба знову розпочати гоніння на християн, інші будуть боятися та зрікатимуться свого Спасителя». Диявол заперечив: «Це не допоможе, ми вже так робили, але скільки крові християн не проливали, вірних ставало все більше». Другий біс запропонував: «Треба навантажити людей непосильною працею, щоб вони мусили постійно працювати і не мали часу ні на молитви, ні на читання Святого Письма, ні на відвідування храмів, тоді вони менше думатимуть про Бога». Та диявол відповів: «І це не допоможе, бо людина усе життя тяжко працюватиме, а коли вже не зможе на старості літ, почне роздумувати про те, що наближається смерть і треба покаятися у своїх гріхах та примиритися з Богом. Тому люди, навіть тепер багато працюючи фізично, каються і з Божою благодаттю відходять з життя». Тоді найхитріший біс каже: «Ну, якщо так, тоді треба дати людям розкоші, добробут, багатство, щоб вони мали все необхідне. Коли їм не буде що просити в Бога, вони забудуть Його, стануть байдужими і до спасіння своїх душ». Диявол зрадів: «Оце спрацює!» З того часу ворог роду людського дає можливість багатьом збагатитися, мати всього аж забагато для потреб, тобто розкошувати. Але разом з багатством до людини приходить байдужість до Бога, Церкви, спасіння своєї душі, а також байдужість до чужого горя і потреб інших людей: що хтось голодний, спраглий, немає у що одягнутися, перебуває в лікарні чи у в'язниці. Справді, більшість людей тепер живе у розкошах (що по суті не є погано), має все необхідне - телевізори в кожній кімнаті, комп’ютери та мобільні телефони для кожного члена сім'ї – усе для того, щоб «вбити» час. Але коли їх запитати, чи мають вони час для молитви, читання Святого Письма, відвідування Служби Божої, то вони здивовано скажуть, що не мають, бо працюють, щоб дітям дати все необхідне: «Ні, не маю, стільки всього треба зробити і на роботі, і вдома, не встигаю!» Але цей брак часу не є об’єктивний, це байдужість до найголовнішого – забезпечення вічного щасливого життя для власної душі.

Сьогоднішня М'ясопусна неділя, спомин про Страшний Суд Божий, повинні спонукати нас, дорогі у Христі, до аскетичнішого життя. Ми стоїмо на порозі Великого посту, а піст – це період утримання, час, упродовж якого ми повинні навчитися відмовлятися від чогось. Заради кого? Заради Ісуса Христа, тому що Господь страждає. Ми повинні утримуватись не лише від споживання великої кількості їжі, спиртних напоїв, а й від веселощів та всього, що відволікає нас від духовного життя, молитви, роздумування над нашою гріховністю, робить байдужими до спасіння душі.

Тож хай всемилостивий Господь дарує нам ревність, любов, милосердя і співчуття та допоможе позбутися байдужості, котра веде до загибелі й вічних мук. Амінь.