Перша неділя Великого посту

Перша неділя Великого посту - це Неділя торжества Православ’я. Що це за торжество, що за перемога християнства над іншими неправдивими науками?

Упродовж перших трьох століть зародження християнства потоками лилася кров ісповідників нової віри. Тих, хто визнавав Правдивого Єдиного Бога, і Церкву Христову жорстоко переслідували. Лише у 313 році імператор Костянтин Міланським едиктом припинив гоніння на християн. Відразу в Церкву влилося багато людей, котрі донедавна були язичниками й інколи самі переслідували християн, а тепер прийняли Христову науку.

Такий наплив віруючих призвів до того, що серед них почали поширюватися різні трактування про особи Ісуса Христа та Матері Божої. Дійшло навіть до того, що хотіли змінити віру, процес поклоніння та моління Єдиному Правдивому Богу. У 325 році набуло поширення єресь Арія, суть якої зводила до того, що Син Божий Ісус Христос не може бути рівним Богу-Отцю. Таке переконання Арія засудив І Вселенський собор. Згодом виникли й інші єресі - Несторія, Македонія, Євтихія та інших - про те, що Пречиста Діва Марія є Христородицею, а не Богородицею, і що Дух Святий не можна визнавати рівним Богу-Отцю і Богу-Сину. Ці філософствування викривали і забороняли Вселенські собори. У VIII столітті в часі правління імператора Лева Ісаврянина значного поширення здобуло іконоборство: з храмів викидали ікони та спалювали їх, а тих, хто проти цього виступав, почали переслідувати. Тож у 787 році було скликано VII Вселенський собор – останній собор, на якому були представники Східної і Західної Церкви усього світу, котрі засудили іконоборство та затвердили догмат, що християни поклоняються не матеріалові - дереву чи металу, а тому, хто зображений на іконі.

Було також роз'яснено, для чого поклонятися пам’яткам християнства. Скажімо, знайдення Животворного Хреста Господнього стало підтвердженням того, що цьому Древу слід поклонятися, бо через нього творилось багато чудес: коли до нього приклали померлого чоловіка - він воскрес, а хвора жінка оздоровилася. Брали до уваги випадки і з житія святих. Так, наприклад, майбутній преподобній Марії Єгипетській не було дозволено поклонитися Древу Господньому за її гріхи: Його сила не дозволила великій грішниці навіть увійти до храму, де він перебував. Марія Єгипетська, стоячи у притворі, дивилась на ікону Божої Матері і молилася. Її щира молитва була почута і вона змогла увійти до храму та поклонитися Чесному Древу Господньому. З храму вона відразу вирушила в пустелю, де спокутувала свої гріхи до самої смерті.

Тож Вселенські собори та вчення отців Церкви засудили єресі і постановили в першу неділю Великого посту вшановувати торжество Православ’я, тобто перемогу істинного вчення Христового над неправдивими домислами.

Дорогі у Христі, в часи сьогодення ми живемо в надто насиченому інформаційному просторі, переповненому багатьма неправдивими вченнями. Багато людей заспокоює себе тим, що може вдома читати Біблію та слухати Службу Божу по радіо, проповіді по телебаченню, сидячи на дивані. Але чи це краще, ніж відвідувати храм?

Люди постійно дбають про їжу матеріальну, щоб вона була свіжою, якісною і не зашкодила здоров’ю, адже вчені з’ясували, що причиною багатьох хвороб є саме неякісне харчування.

Те саме можна сказати і про їжу духовну, Слово Боже. Якщо ця їжа приготовлена з неправдивого вчення і подана у красивій упаковці, що скриває облуду та обіцянки легких шляхів у житті, то вона принесе душі лише шкоду. Тож сьогодні, як ніколи, треба бути надзвичайно обережними щодо інформації, яка надходить через друковані засоби – газети, журнали, брошури - та з радіо, телебачення, Інтернету, бо часто вона є викривленою, неправдивою. А людина, сприймаючи помилкове за істинне, грішить перед Богом – неправильно сприймаючи науку Святого Писання, відходить від Церкви.

Термін «православ’я» вперше вжито на I Вселенському соборі 325-го року, коли святі отці, серед яких були святителі Миколай Мир Лікійський та Афанасій Олександрійський, святий Кирило Єрусалимський та інші. НА цьому Соборі було затверджено як правильно славити Бога, молитися і вірувати в Нього, щоб уберегтися від неправдивого вчення. І в часи сьогодення ми повинні дотримуватися догматів, прийнятих вчителями Церкви Христової, яких прославляємо як святих і до яких молимося як до угодників Божих.

Саме у часі Великого посту, коли у центрі храму виставлено Голгофський хрест з розіп’ятим на ньому заради нас Господом, сконцентруймо свою увагу на Ньому, вдивляючись у Його рани та, роздумуючи над Його стражданнями, розбудімо в своїх серцях жаль за вчинені гріхи, роздумуймо, наскільки далеко ми відійшли від Бога і робімо кроки, щоб наблизитися до Нього. Добре вдивляймося у Розіп’ятого! А поради стосовно того, що треба молитися із закритими очима чи скеровуючи погляд в небо або в якусь одну точку – це від лукавого, щоб відволікти нас від головного.

У перші віки християнства віруючі молилися перед іконами. І перші ікони були унікальними, тому невірні так хотіли знищити їх. Першим зобразив Матір Божу з Богодитятком ще за Її життя апостол і євангеліст Лука. І Вона поблагословила той образ, кажучи: «Всякий, хто буде молитися перед цим зображенням, отримає ласки Божі і благословення Мого Сина Ісуса Христа». Є відбиток-світлина на платі з найсвятішого для нас лику Ісуса Христа, яким під час Хресної дороги жінка Вероніка обтерла спітніле та скривавлене обличчя Спасителя, Котрий ніс тяжкий Хрест. Переконує нас у правдивості поклоніння іконам оздоровлення едеського князя, який, просивши про зцілення, отримав від Господа рушник, яким Він витер Своє обличчя. Князь, побачивши на полотні відбиток обличчя Спасителя, щиро помолився  та оздоровився. Це було ще за життя нашого Божественного Спасителя, в часі Його місійної праці, тож Він жодного разу не заперечував проти цього.

Господь дав нам заповідь: «Не роби собі кумира, не роби собі ідола і ніякої подоби із нічого того, що є на небі вгорі чи на землі вдолі, чи в землі, чи під землею, у водах, і не поклоняйтеся їм і не служи їм» (Вих. 20:4), та багатьох спокушують слова «не роби собі ідола і ніякої подоби із нічого того, що є на небі вгорі». Але сучасні люди знають, що язичники поклонялися сонцю, місяцю, тобто тому, що було на небі, як і тому, що було внизу – рибам, зміям, вважаючи їх божками. Саме поклоніння всьому, що сотворив Господь, а не Самому Богові, і є ідолопоклонством. Воно збереглося й донині у деяких племен та народів. Тож ця заповідь Божа не має нічого спільного з поклонінням православним іконам, хрестові та іншим святим зображенням. Святі отці на VII Вселенському соборі підтвердили, що християни поклоняються не дереву чи матеріалу, а тим, хто зображений на них.

Тож ми, православні християни, повинні пам’ятати про це і все своє життя бути непохитними у вірі. Бо багато проповідників різних сект, переконуючи, що «Бог один!», хочуть звести нас на манівці. Так, Бог один, але в Єдиного правдивого Бога вірити, славити Його і молитися до Нього можна правильно, а можна неправильно. Правильно - так, як вчить свята Православна Церква. Нам треба лише дотримуватися її настанов. Адже Церква – це корабель, ковчег, котрий рятує людину від всесвітнього потопу гріха та життєвих штормів, і на якому відчуває благодать Божу. Відвідуючи храм рукотворний, християнин уявляє собі Нерукотворний Храм, в який переселиться негрішна душа після розлучення з тілом.

Хай же сьогоднішня неділя - свято Православ’я - зміцнить та утвердить нас усіх у вірі православній, щоб ми були непохитними в ній до кінця свого земного життя. Амінь.