Дорогі у Христі, сьогодні, в неділю жінок-мироносиць, поговоримо про жінок. До приходу у світ нашого Божественного Спасителя жінки в юдеїв та поган перебували у зневаженому стані, і тільки Господь підніс їхню гідність, дозволивши їм стати служительницями, і як чоловіки, звіщати народам Слово Боже. За час Своєї місії Ісус Христос жодного разу не картав жінок. У Святому Євангелії, навпаки, багато розповідей про те, як Господь проявляв особливу милість до них. Пригадаймо вдову з Наїна, яка хоронила свого єдиного сина і на сльози якої зглянувся Господь, мовивши: «Жінко, не плач» і «Юначе, кажу тобі, встань!» (Лк. 7:13-14). Ожививши мертвого хлопця, Спаситель світу перемінив трагедію жінки на велику неочікувану радість. Поблизу міста Сіхара біля криниці Якова Ісус Христос розпочав бесіду із самарянкою, що було проявом любові й милосердя, тому що юдеї вважали принизливим розмовляти із самарянами. Господь зцілив кровоточиву жінку дотиком до Своєї одежі. Він навіть не осудив жінку, схоплену при перелюбі, і на слова тих, хто її привів: «У Мойсеєвому законі написано, що таку треба побити камінням», захистив її, звернувшись до них: «Хто з вас без гріха, першим хай кине в неї камінь» (Ін. 8:7). І коли всі розійшлися, мовив до жінки: «Ніхто не осудив тебе і Я тебе не осуджую. Іди і більше не гріши» (Ін. 8:10-11). Ще багато випадків можна навести зі Святого Писання про те, що Господь ставився до жінок добродушно, не засуджуючи їх, в той час, коли грізно промовляв до апостолів і часто, мов грім, лунало: «Горе вам, книжники і фарисеї!» (Мф. 23:13)
Серед ворогів Христових та їхніх прибічників не було жодної жінки! Не було їх також і серед тих, хто сплітав терновий вінок та покладав його на голову Христа, бив Його по обличчю, завдавав мук і страждань. Навіть дружина Пилата Клавдія просила свого чоловіка: «Нічого не роби отому Праведникові, бо я багато терпіла за Нього вві сні» (Мф. 27:19). Згодом Клавдія стала християнкою, послідовницею Ісуса Христа.
У часі страждань Христових, коли апостоли й учні зі страху перед юдеями розбіглися та поховалися, Спасителя супроводжували на Голгофу побожні жінки. Хто вони, котрих згодом назвуть мироносицями?
Марія Клеопова – двоюрідна сестра Пречистої Діви Марії, мати апостола Якова молодшого (названого брата Ісуса Христа по плоті, який згодом написав соборне послання і став першим єпископом Єрусалимським). Чоловік Марії – Клеопа (Алфей) був одним із учнів Господа, якому воскреслий Христос явився на шляху до Еммауса. Марія Клеопова стояла біля Голгофського Хреста поряд з Богородицею, ходила з ароматами до гробу Ісуса Христа, однією з перших побачила Його воскреслого і почула: «Радуйтесь!» (Мф. 28:9)
Саломія – родичка Божої Матері. Її чоловік Заведей був рибаком, а сини - Яків та Іоан – найближчими до Господа апостолами. Ісус Христос покликав їх на служіння одними з перших, і вони були при Ньому в особливі хвилини Його місії: під час воскресіння доньки Яіра, Преображення Господа на горі Фавор та молитви у Гефсиманському саду. Саломія із синами ходила з Господом, коли Він проповідував, слухала Його, служила Йому, була присутня при похованні і приходила з ароматами до гробу.
Іоанна – дружина Хузи, домоправителя царя Ірода, разом з іншими жінками служила Господеві (Лк. 8:3), вранці в неділю ходила до гробу і бачила Ісуса Христа, Який воскрес.
Сусанна – благочестива жінка, яка служила Ісусу Христу, але про життя якої майже нічого не відомо.
Марія – сестра Лазаря, якого воскресив Господь. Коли Ісус Христос приходив до них, вона сідала біля Його ніг й уважно слухала. За кілька днів до Хресних страждань в домі Симона прокаженого Марія дорогоцінним миром полила волосся і ноги Ісуса Христа з великої любові. На обурення Юди Іскаріота, навіщо, мовляв, таке марнотратство, Господь відповів, що вона підготувала Його тіло до поховання і додав, що «де тільки буде проповідуване Євангеліє по всьому світі, сказано буде в пам'ять її і про те, що вона зробила» (Мф. 26:13). Невідомо, чи ходила Марія з ароматами до гробу Господнього, але знаємо, що Ісус Христос сказав: Марія «вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Лк. 10:42).
Марфа – сестра Лазаря та Марії. Відома тим, що піклувалася про прийняття і частування Божественного Гостя та апостолів у своєму домі. Вона, переживаючи, що не встигне все приготувати, звернулася до Ісуса Христа з проханням відпустили Марію допомогти їй. Господь, похваливши Марфу за віддане служіння апостолам, наголосив, що сестра Марія вчинила краще, слухаючи Слово Боже. Не відомо, чи ходила Марфа до гробу Спасителя, ймовірно, вона й там послужила Йому, але залишилась серед тих, хто не названий в Євангелії по імені.
Марія Магдалина – найвідоміша із мироносиць, походила з галилейського міста Магдали. Марія страждала від хвороби і Ісус Христос, зцілюючи її, вигнав із неї сім бісів. Жінка з вдячним серцем ніколи не залишала свого Спасителя, скрізь супроводжувала Його та з любов'ю служила Йому. Вона стояла з Богородицею біля Хреста, оплакуючи Господа, була присутня, коли Йосиф Аримафейський і Никодим знімали Його Тіло та клали у гріб. Магдалина так тужила, що прийшла до гробу раніше за всіх – ще вночі, тож перша побачила воскреслого Христа і повідомила про це апостолам.
Жінки-мироносиці, прийнявши науку Христа всім серцем, були готові виконувати Його волю. Страх не торкнувся їх, як апостолів, учнів та прихильників Христа: жінки супроводжували Його Хресною дорогою, стояли під Хрестом, були присутніми, коли мертве тіло клали у гріб... У суботу після поховання, згідно із законом, вони спочивали, а в неділю вранці зі сходом сонця, набравши мира в посудини, поспішили до гробу свого Господа. Юдеї намащували тіло померлого миром, а оскільки в п'ятницю жінки не встигли цього зробити, то поспішили в неділю вранці з однією думкою: «Хто ж нам відкотить камінь від дверей гробу?» (Мк. 16:3). Великий камінь зрушити їм було не під силу, але вони поспішили без апостолів, тільки б швидше побачити Його і намастити Його тіло. Мироносиці, прийшовши, надзвичайно здивувались, бо камінь був відвалений, а гріб - порожній. І побачили вони ангела в блискучих одежах у вигляді юнака, який мовив до них: «Чого шукаєте живого між померлими? Його немає тут, Він воскрес. Ідіть і звістіть це апостолам та учням, що Він випередить вас у Галілеї» (Лк. 24:6). Такої чудесної звістки про воскресіння Христове мироносиці сподобились за свою відданість Ісусу Христу.
Сьогодні, прослухавши Євангельське читання, дорогі у Христі, роздумаймо над тим, якою великою була любов і вірність цих жінок до Ісуса Христа. Чому? Бо Господь розірвав кайдани, в яких віками перебувала жінка, дав новий кодекс її прав. Тому коли Ісуса Христа запитали: «В Мойсеєвому законі написано, що можна розводитися з жінкою, що Ти кажеш на це?», Він відповів: «Мойсей написав це через жорстокосердість вашу. А Я вам кажу: хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб» (Мф. 19:8-9).
Наука Христова та християнство змінили ставлення до жінки, яка стала другом і помічницею чоловікові, його вірною супутницею, матір’ю, вихователькою дітей, отримала право проповідувати та звіщати Христове вчення. Сьогоднішня неділя жінок-мироносиць спонукає нас наслідувати приклад християнок, які впродовж двох тисяч років в різних країнах та в різні часи своєю любов’ю, вірою і служінням Христу стверджували свою вірність Йому.
Християни знають, що кожне богослужіння, кожна Божественна Літургія є кульмінацією добового кола богослужінь, і має своє містичне значення. Утреня кожної неділі символізує жінок-мироносиць, які вранці прийшли віддати свою любов Христу, а також і наш прихід до Спасителя. Приємно, що завжди, за будь-яких обставин, на утрені в нашому храмі є жінки, які встигли виконати свої сімейні та господарські обов’язки і прийшли, щоб разом відчути пасхальну радість, як це відчули жінки-мироносиці. І скільки б не було відправ у нашому храмі, на них завжди є парафіяни, більшість з яких жінки, здатні сприймати науку Христову, йти за Ним, співстраждати та відчути радість пасхального ранку.
Дорогі у Христі, прославляючи християнок, відданих своєму Господеві в усьому, порівняймо їхній духовний подвиг з модним нині рухом фемінізмом, який пропонує сучасним жінкам будувати стосунки з чоловіками на протистоянні, недовірі, виборюванні своїх прав, дозволу на випадкові сексуальні стосунки і збочення. Феміністки прорвалися навіть на дзвіницю Софії Київської і тривожними дзвонами намагалися заявити про свої права на аборт, сексуальні збочення, право на гріх, якими лукавий світ хоче повністю підкорити жінок. Ми повинні розуміти ці речі і боятися таких «нововведень»-прав для жінок. Церква благословляє подружжя, Сам Господь виявив Свою волю словами: «Плодіться і розмножуйтесь і наповнюйте землю» (Бут.1:29). Кожна людина в земному житті повинна виконати місію-завдання з благословенням Божим, а також має вільну волю, яку може спрямовувати або на добро, або на зло.
Хай же сьогоднішня Неділя жінок-мироносиць стане для вас прикладом для наслідування, щоб ми йшли за Христом, даруючи Йому миро своїх молитов і любові, свого служіння і відданості в усьому. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар